Більш ніж два тисячоліття тому в простому невеликому містечку Віфлеємі відбулася незвичайна і грандіозна за своїми масштабами подія - в світ народився обіцяний Богом Спаситель, Син Божий, одна з особистостей Бога Отця - Ісус Христос. До того часу Його появи чекали багато вірніх Богу людей і сам Бог неодноразово попереджав їх про це. І коли настала повнота часу, Він явився в світ, явлений у плоті, щоб зробити те, що неможливо було зробити нікому на нашій землі - стати досконалою спокутної жертвою за гріхи людини.

Дитятко Ісус народився в світ надприродним чином від Діви Марії і Святого Духа, третьої особи Бога Отця. До моменту Його народження Марія і Йосип відправилися через указ влади про перепис населення в межі Віфлеєму. Наплив народу в ті дні в містечку був вельми великий, і їм не знайшлося місця в готелі. Ісус народився за містом, в печері, що використовувалася як притулок для худоби і був покладений у ясла, куди поміщають корм для тварин.

Першими Його гостями стали не царі і вельможі, а прості пастухи, яким сповістив про Різдво Христове Ангел: «Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давидовім Спаситель, Який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Дитину сповиту, що лежить у яслах...»(Лк 2,10-12).

Їм була надана честь першими вклонитися новонародженому Спасителю, потім з дарами Царю Світу прийшли волхви зі сходу - це були древні мудреці, вони принесли Немовляті дари: золото, ладан і смирну. Ці дари мали глибокий зміст: золото принесли як Царю у вигляді данини, ладан як Богу, а смирну як людині, яка має померти (смирної в ті далекі часи помазували померлих).