2 лютого 1971 в іранському місті Рамсарі був підписаний документ під назвою «Конвенція про водно-болотні угіддя». Суть конвенції полягала в необхідності збереження таких природних об’єктів як болота, дрібні водойми, гирла і заплави річок. Водно-болотні угіддя при всій їх різноманітності об’єднує те, що кожне з них - унікальна екосистема, де дивним чином взаємодіють вода і грунт, рослинний і тваринний світ. Вони служать джерелами прісної води, очищають середовище від багатьох забруднювачів, сприяють розвитку зрошуваного землеробства, а також є місцем існування водоплавних птахів. Ці унікальні природні території, що грають дуже важливу роль в екології всієї нашої планети, повсюдно піддаються руйнівному впливу цивілізації. На цю проблему і намагалися звернути увагу громадськості і урядів різних країн автори Конвенції про водно-болотні угіддя.

У 1971 році Рамсарської конвенції підписали 18 країн. З року в рік кількість учасників збільшується і на сьогоднішній день становить 159 держав.

Для того, щоб приєднатися до Конвенції, держава повинна організувати на своїй території хоча б одне Рамсарської угіддя. Секретаріат Конвенції заносить угідді, оголошене державою Рамсарської, до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення. Стан цих територій знаходиться під постійним наглядом Міжнародного бюро по збереженню водно-болотних угідь.

На території Російської Федерації таких об’єктів насчітиваетя 35.

У 1997 році світ почав відзначати ще один екологічне свято - День водно-болотних угідь. І хоча з дня підписання Конвенції пройшло до того часу вже 26 років, не дивно, що датою святкування було вибрано 2 лютого.